Психологічна готовність дітей до школи

 

      А ваше дитя готове до школи? В скільки років краще йти до першого класу?

      Іноді можна почути, як батьки вираховують, коли ж це їхнє чадо піде до школи, а чадо в цей час ще спокійно спить у візочку в підгузку. Хтось переконує, що можна йти в неповних шість, а хтось принципово вичікує повних семи. Проте орієнтуватись треба не за віком. Часто доводиться пояснювати батькам, що їхня дитина ще не готова до школи. І маються на увазі зовсім не інтелектуальні здібності. А що для батьків місяць-два, то для дитини - ледь не рік. Дитина може кардинально змінитися за цей час. 
                     "Школа - це стрес"
       Батьки часто на перший план ставлять інтелектуальний розвиток дитини, а не її психологічну готовність до школи. У нашій системі вважають, що головне - це вік дитини. А ще вміння читати, писати та рахувати. Насправді, ці навички не свідчать про готовність дитини до школи. Добре, що дитина вміє додавати-віднімати. Але якщо вона емоційно та психологічно не готова влитися в нову систему, то від цього постраждає не тільки її успішність, а й здоров’я. У дитини п’яти-шести років провідною діяльністю є гра та цікавість. Це закони природи, і їх ніхто не відмінить. У такому віці дитині складно висидіти спокійно сорок хвилин, та ще й п’ять уроків. А потім прийти додому і знову сідати за підручники. Знову ж таки - п’яти-шестирічний малюк не завжди розуміє ті вимоги, які відтепер ставлять перед ним батьки та вчителі. Дитині доводиться вибудовувати нові стосунки з однолітками та вчителями. Може з’явитися тривожність, неуважність та навіть сильний стрес. Особливу напругу викликає саме очікування успішного результату та його оцінки. У дітей виникають невротичні тики, проблеми зі шлунком, втрата апетиту та нудота - захворювання, які у даному випадку мають психосоматичну природу. Вважається, що дитина у сім років краще готова до школи. В окремих випадках можна спокійно говорити і про сім з половиною, і вісім років. Не варто сприймати це як проблеми у інтелектуальному розвитку дитини. Якраз навпаки - це робиться для того, щоб уникнути таких проблем у майбутньому. Питання готовності дитини до школи батькам краще обговорити з психологом. Варто провести тести на емоційний розвиток, на розвиток уваги, пам’яті, мислення, уяви та логіки. 
       Конкретну вікову «формулу» готовності дитини до шкільного життя не беруться називати ні педагоги, ні психологи. Мовляв, усьому свій час і у кожного він свій. При цьому чітко виділяють кілька чинників, які вказують на те, що малюк дійсно «дозрів» для уроків. Якщо ви збираєтеся відправляти дитину до школи, треба враховувати її фізичну, психологічну готовність, а також інтелектуальний рівень.
       Дитину треба готувати до школи не тільки у контексті оволодіння читанням, рахунком і письмом. Підготовленість до шкільного життя означає і психологічну готовність розуміти вимоги і дотримуватися їх, деяку психологічну зрілість щодо управління собою, терпіння і вміння рахуватися з іншими людьми. За відсутності такої зрілості та готовності у дитини виникає стрес. Вона може відставати у навчанні і отримувати багато зауважень з приводу своєї поведінки. Це призводить не тільки до зниження самооцінки дитини, а й до її зацькованості, небажанню ходити до школи, навіть до асоціальних вчинків і психосоматичних порушень здоров'я. 
       Знаєте, як можна визначити, що дитину вже можна віддавати до школи? Коли вихователь каже: «Дітки, починається заняття», а дитя спокійно кидає всі іграшки і йде займатися. Якщо дитина починає вередувати, до школи їй ще рано. Дитина сама повинна тягнутися до знань, виявляти цікавість до пізнання чогось нового. І таке завзяття часто видно неозброєним оком. При цьому батькам не можна плутати це прагнення з нав'язуванням знань, до якого нерідко вдаються мами і тата в гонитві за тим, щоб дитина якомога раніше все знала і вміла. До першого класу можна змусити вивчити дитину і таблицю множення. Але, як кажуть, насильно милим не будеш. Одна справа, коли дитині це цікаво, а інша - коли батьки змушують її вчити, до того ж несвоєчасно, тим самим формуючи у дитини негатив до школи. Метод примусу в даному разі не працює. Необхідно зацікавити дитину. Вчити її в ігровій формі, поступово привчаючи до повноцінного процесу навчання.
       Тим же батькам, які відправлять свою малечу у новому навчальному році до першого класу, психологи радять активніше брати участь у шкільному житті своїх дітей. У потоці повсякденної суєти і клопотів знайдіть час і приділіть маленькому школяру більше уваги, підтримайте у його починаннях і допоможіть розібратися у новій системі.