Світле Христове Воскресіння

 

   Світлі дні Христового Воскресіння, або ж Великдень, — найурочистіше і найвеличніше із християнських свят, і чи не найочікуваніше в Україні.   

     У цьому святі чи не найяскравішими барвами виявляється душа наша, що зуміла гармонійно поєднати природну стихію вірувань пращурів наших зі строгою величчю й урочистістю християнства.
    Великдень (Пасху) урочисто відзначають щороку в квітні-травні. Це свято прославляє воскресіння із мертвих Сина Божого, Ісуса Христа, на третій день після Його мученицького розп'яття на хресті. Пасха — прообраз звільнення людей від гріхів. На Вселенському церковному соборі в Нікеї у 325 році було вирішено, що пам'ять Воскресіння Христа слід святкувати в першу неділю по веснянім повнім місяці. Таким чином, Великдень найскоріше припадає на 7 квітня, а найпізніше — 17 травня.
       До Великодня починають посилено готуватися за тиждень, оскільки шоста й остання неділя семитижневого Великого посту знаменують головні події у житті Христа на Землі. Цього дня Ісус у супроводі своїх апостолів в'їхав на ослику до Єрусалима. Люди вітали свого Спасителя, встеляючи Його шлях першою весняною зеленню — гіллям і листям пальми, квітами. Ось чому в нас ця неділя називається за церковним календарем Вербною.

      Пам'ять про мученицьку смерть Христа й радість з приводу його воскресіння і складають основний зміст новозавітної Пасхи. Здавна в народі шанували це найрадісніше і найурочистіше свято Господнього Воскресіння, і готувалися до нього заздалегідь.

       На Великдень люди обдаровують одне одного писанками. Писанка — символ Воскресіння Ісуса Христа, символ життя, радості і народження весняного сонця, відродження природи після довгої зими.
Кожен район України має своє характерне поєднання барв. Найдавніші писанки мали лише два кольори. Проте наші пращури вважали, що чим більше барв на писанці, тим вона чарівніша й дарує їм кращу долю.
    Велика Неділя піднімає людей удосвіта. Всі одягають святкову одіж, а діти — свої обнови до Великодня. Барвистими вервечками з великодніми кошиками в руках прямує люд святковий до церкви. Лунає дзвін, сповіщаючи світові про Велике Воскресіння Сина Божого, возносяться до неба щирі слова молитви.
       Після урочистого обходу храму починають святити паски і крашанки. Священик щедро окроплює свяченою водою і людей, і святкові приношення в кошиках.
Після освячення люди розходяться по домівках, аби розговітися після Великого семитижневого посту.
      Загалом Великдень — родинне свято, а тому цього дня у гості майже не ходили.
Зате невдовзі після святкової трапези дзвін скликав люд до центру села, де біля церкви розпочиналися триденні дивовижні дійства, що славили весну воскреслу і Світле Воскресіння Сина Божого.